Візьмемо тригранну скляну призму і помістимо її між джерелом світла, що має вигляд щілини, і екраном. Якщо через щілину спочатку направити на призму червоне світло (рис. 34, 1 а), а потім синій (рис. 34.1, б), то буде видно, що синє світло, проходячи через призму, відхиляється від первинного напряму сильніше, ніж червоний. Це означає, що абсолютний показник заломлення скла для червоних променів nk менше, ніж для синіх променів nc. Оскільки nc = c / vc і nk = c / vk, то маємо c / vk> c / vk, тобто vk> vc.

Отже, червоні промені поширюються в склі швидше, ніж сині. Швидкість поширення світлових променів в склі тим менше, чим більше частота коливань в них, або чим менше їх довжина хвилі.

Залежність швидкості поширення хвиль Веред від їх довжини (частоти) називають дисперсією. На практиці дисперсію речовини виражають у вигляді залежності показника заломлення від частоти або довжини хвилі для цієї речовини. Виявляється, що в переважній більшості випадків зі збільшенням довжини хвилі показник заломлення зменшується. Дисперсію такого роду називають нормальною.